РУС | УКР | ENG
2010
Роман Минин. Символ веры. Живопись
2 - 18 февраля 2010
Честное слово — Шахтёр, трудно понять тебя, трудно. Как трудно представить, что «верую, ибо абсурдно». Как нелегко душевный с тобой поддержать разговор. Ты мой второй символ веры — честное слово, Шахтёр.

   С каждой моей новой выставкой, новой серией работ я стремлюсь предложить людям тот угол зрения, под которым нужно смотреть на людей этой профессии, чтобы сквозь бытовые реалии открылся сакральный смысл и торжество подвига, который совершают шахтёры каждый день, сами о том и не задумываясь.
В этой серии работ, выполненной в технике перегородчатой эмали, я максимально, на мой взгляд, приблизился к чистоте звучания символа «шахтёр», приблизился к той гармонии формы и содержания, которую ищу посредством творчества. Я считаю, что в свете последних дней шахтёр стал символом христианского подвига смирения и смелости, бесконечного, порой тайного, но искреннего упования на Бога, как на единственную реальную помощь и поддержку в наши дни.
Декоративный стиль — это высшая степень обобщения для выявления главного, в которой используются лишь символы. Только соткав на станке своего воображения один образ, состоящий из многих портретов живых, погибших и ещё не родившихся шахтёров, можно почувствовать стремящееся в вечность чувство гармонии. В изобразительном искусстве такая гармония кроется в узорах народного декоративного творчества, которое было, есть и будет лучшим украшением человеческой жизни и творением рук человеческих.
Вечность пугает своей правдой одних и успокаивает других.
Дорогой зритель, этой выставкой стремлюсь предоставить Вам возможность испытать силу, которая кроется в декоративном искусстве, и хоть на миг поставить себя на место шахтёра, которое я вижу для него в вечности.
 

Лауреаты Ленинской премии.
20 февраля 2010 - 18 апреля 2010
Третья выставка многолетнего музейного проекта «Реализмы ХХ века» посвящена творчеству известных русских и советских художников, чьи работы были отмечены высшей государственной наградой в области культуры и искусства. В экспозицию войдут около ста произведений живописи, графики, скульптуры, декоративно-прикладного искусства восемнадцати лауреатов Ленинской премии – С.Коненкова, В.Фаворского, М.Сарьяна, С.Герасимова, А.Дейнеки, Ю.Пименова, Кукрыниксов (М.Куприянова, П.Крылова, Н.Соколова), Д.Шмаринова, Б.Пророкова, А.Пластова, Е.Вучетича, Н.Томского, В.Цигаля, А.Мыльникова, Е.Моисеенко, Н.Ромадина.

В музейной коллекции собраны  работы практически всех лауреатов в   области изобразительного искусства. Среди удостоенных премии – художники различных поколений и эстетических приоритетов. Каждый из мастеров – яркая художественная индивидуальность, характер творчества которого отличается неповторимыми особенностями, но вместе с тем отражает существеннейшие черты советской художественной практики. На рубеже XIX и XX веков начали свой творческий путь Коненков, Фаворский, Сарьян, Герасимов. Следующему поколению принадлежат Дейнека и Пименов, вошедшие в искусство в 1920-е годы. Ромадин, Мыльников, Моисеенко, Цигаль активно заявили о себе во второй половине XX века.

  Целым рядом хрестоматийных произведений, относящихся к различным периодам творчества представлены в музее Фаворский, Кукрыниксы, Пророков, Герасимов. Коллекция живописных, графических, скульптурных, как ранних, так и поздних  произведений Дейнеки дает представление о разностороннем таланте художника. Значительным корпусом живописи и графики презентованы Пименов, Герасимов. Широким хронологическим диапазоном отличается собрание работ одного из самых известных русских и советских скульпторов – Коненкова.

Своим творчеством эти художники во многом определяли и формировали характер, особенности советского искусства на протяжении многих десятилетий. Произведения этих мастеров выявляют основополагающие тенденции развития советского искусства. Востребованные в советскую эпоху, они в то же время отмечены невероятной искренностью, цельностью и высоким профессионализмом.

Искусство художников-лауреатов Ленинской премии – значительное и неоднозначное явление в советской художественной культуре, объективно и безпафосно оценить которое во многом поможет нынешняя выставка.  
 

«65-річчю Великої Перемоги присвячується»
24.04.10 - 12.05.10
На виставці представлено 15 творів живопису і скульптури, об’єднаних темою Великої Вітчизняної війни. Хрестоматійно відомі роботи класиків російського мистецтва ХХ ст. П.Осcовського, Г.Ниcського, В.Циплакова, Б.Неменського, А.Горського, Б.Шатохіна, П.Крилова, І.Чайкова та інш. дають уявлення про розвиток воєнної тематики у радянському мистецтві. Важливими документальними свідченнями воєнних років є пейзажні етюди Крилова. Баталії Ниського безпосередньо віддзеркалюють бойові дії у повітряному просторі. У повоєнні роки широкої популярності набув парадний портрет. Двічі Героя Радянського Союзу Д.Глінку представлено в живописному і скульптурному творах. Учасникам незабутньої історичної драми присвячено тематичні картини художників 1960-1980-х років - «Сестри наші» (1954) Неменського, «Без вісті пропалий - 1946» (1961-1962) Горського, «Святий стяг» (1970) Шатохіна. Святкування Перемоги знайшло відображення у триптиху Осовського «Осяяні світлом Перемоги» (1980-1982). Експоновані на виставці твори охоплюють майже всі аспекти воєнної теми і засвідчують неослабний інтерес художників різних генерацій до подій війни 1941-1945 років.
Володимир Будніков
Пейзаж. Ретроспектива
23.04.10 - 16.05.10
Музей російського мистецтва представляє вибрані пейзажі Володимира Буднікова (нар. 1947). Часова відстань між створенням першого та останнього складає сорок років. Але експозиція ні в якому разі не є простою ретроспективою. Власне, і нотатки самого автора про простір свого пейзажу, і рядки Босенко не тільки миттєво перекреслюють усілякий «ювілейний» пафос, а й підводять нас до самої суті проекту. І справа не в тому, що живописна манера В.Буднікова зазнавала змін протягом цих чотирьох десятиріч. Тобто, це безперечно важливе, але ж ніяк не є головним. Більш за все хвилює саме те, що зв’язки між полотнами, написаними в різні періоди, перетинаючи музейні зали в незліченних напрямках і утворюючи таке собі «інформаційне павутиння», перетинають, перекреслюють і сам тягар часу. Сама побудова проекту є запереченням часу, або швидше запереченням його звичної лінійності. Серед пейзажів Буднікова можливо блукати часом, обираючи найпримхливіші маршрути, такі ж примарні як повітря, яке огортає пейзаж.
Гурзуф. Простір Гурзуфу створив себе сам. Коли я обираю саме його, я майже нічого не міняю. Його оголені пусті стіни та силуети будинків уникають визначеності чи то часової, чи то стилістичної. Вони саме пусті і майже скрізь білі. Їх прості позачасові форми утворюють дещо примарний простір, який у свою чергу не дозволяє наблизитись впритул. Він ніби сам постійно вислизає, сам уникає власної ідентичності, уникає визначеності у часі. Символічно, що його загальний образ лишається майже незмінним багато років. Цікаво, що ця незмінність, позачасовість існує ніби паралельно реальному часу. Тобто постійні перебудови звичайно змінюють його зовні, але загальне відчуття пустки, «магічного театру» лишається сталим. Гурзуф далекий від стану «законсервованості» - він завжди чуттєвий, завжди живий. 
 
Пейзаж. З одного боку я роблю кожен пейзаж дуже конкретним. І водночас кожен мій пейзаж є запереченням пейзажу реального. Мої пейзажі ніколи не подвоюють реальність. Скоріше вони приховують її, огортають чимось на зразок повітря, яке в свою чергу огортає реальні обєкти. Мене цікавить саме цей невидимий шар, що не дає наблизитись до предметів впритул. Дистанція, цей іноді надзвичайно малий прошарок, який попереджає будь-яке зіткнення, рятує, бо стає захисною повітряною подушкою.
Офорт.
14.05.10 - 15.06.10
Антюхін, Верещагін, Денисенко, Калинович, Маков, Романишин, Стратійчук, Федоренко.
Анонс
Выставки
19.10.2016 - 06.11.2016
© Киевский музей русского искусства,
2003-2010. Все права защищены