РУС | УКР | ENG
Шедеври
Борис і Гліб. Перша половина XIII ст. Дерево, темпера
      Ця унікальна ікона – найдавніша пам'ятка в нашому зібранні. Її датовано початком або серединою ХІІІ ст. і вона походить із Савво-Вишерського монастиря в Новгороді.

      Борис і Гліб – сини Київського князя Володимира, який хрестив Русь 988 року. Після смерти батька їх було жорстоко вбито за лиходійським наказом їхнього зведеного брата Святополка, що захопив великокняжий престол. Канонізовані як мученики, Борис і Гліб стали першими руськими святими. 

      Вдягнені в княжі вбрання XI ст., святі тримають в  правицях притиснутий до грудей хрест – символ жертовности і мученицства. Мечі, вкладені в піхви, нагадують про те, що зброя  князів перед убивцями залишилася не оголеною.

 

 

М.О. Врубель (1856-1910). Дівчинка на тлі перського килима. 1886. Полотно, олія.

В Києві Врубель багато працював з натури, створюючи роботи різних жанрів. Один з найліпших творів київського періоду - композиційний портрет доньки власника позичкової каси.

Тендітна дівчинка з блідим обличчям і великими темними сумними очима, оточена дорогоцінними килимами, шовками, ювелірними прикасами, сама нагадує незвичайну дорогоцінність. Переливами сяйливих кольорів, різноманіттям фарб передано візерунки важкого килима, барвистість тканин, мерехтіння прикрас. Але вся ця розкіш не позбавила образ людяності, навпаки, на її тлі несподівано гостро виступили живі риси дівчинки, її прихований сум. Притаманне Врубелю захоплення реальними формами натури в поєднанні зі сміливим злетом фантазії дозволили йому перетворити модель – доньку власника позичкової каси в Києві Марійку Дахнович – в поетичний образ, сповнений загадковості, чарівності та краси.

В.М. Васнецов (1848-1926). Три царівни підземного царства. 1884. Полотно, олія.

В музеї експонується значне полотно майстра  - "Три царівни підземного царства". Ця велика за розмірами картина дуже живописна і сприймається як декоративне панно.

Первісний її варіант (ГТГ) із ще двома роботами художник виконав, щоб прикрасити залу управління Донецької залізниці. На полотні зображений момент із казкової оповіді, коли, піднявши з підземелля прекрасних царівен, брати Івана перерізають мотузку, залишаючи його в підземеллі, засліплені заздрістю до успіху брата. Царівни своїм вбранням і прикрасами уособлюють величезні підземні багатства. Відштовхуючись від казкового сюжету, переосмисливши його для точнішого втілення основної ідеї - прагнення показати історію, багатство і красу Донецького краю, Васнецов замість царівен золотого, срібного, мідного царств зображає володарок царств золота, дорогоцінного каміння, кам'яного вугілля і залізної руди. Майстра настільки захопила робота над цим сюжетом, що він створює нове, значніше полотно, яке потім придбав І. Терещенко, а тепер воно міститься в київському музеї. Сам Васнецов і його сучасники, колеги з цеху, високо оцінювали цю роботу. На їхню думку, вона ввібрала в себе всі найліпші якості живописця: одухотвореність образів, уявлення про національний тип краси, монументальність і декоративність твору загалом, що відзначений багатством живописних прийомів і пишнотою фарбових поєднань і контрастів.

І.І. Шишкин (1832-1898). На півночі дикій... 1891. Полотно, олія.

Картину було задумано і створено в процесі роботи над ілюстрацією для ювілейного видання творів видатного російського поета М.Ю. Лермонтова.

У назві картини використано перший рядок вірша Генриха Гайне, який пізніше переклав з німецької М. Лермонтов. На полотні Шишкину вдалось передати романтичний характер цього вірша. Застосувавши не зовсім звичні для своєї творчості світлові ефекти, узагальнені форми, колірне вирішення, майстер створив незабутній образ засипаного снігом дерева, переніс на полотно мить таємничого оціпенения і спокою нічної зимової природи.

Анонс
Виставки
© Київський музей російського мистецтва. Всі права ЗАХИЩЕНІ