Володимир Лукич Боровиковський (1758-1826) родом із України, народився в Миргороді. Початкову освіту отримав у батька - живописця й іконописця, надалі - в Петербурзі. Він швидко набув слави. Переважне місце в його творчості посідали невеликі, камерні жіночі портрети, де художник виражає своє уявлення про ідеал людської особистости, про її здатність до природнього, безпосереднього прояву почуттів. Все це, безсумнівно, споріднює творчість майстра з програмою сентименталізму, що поширився в російській культурі кінця XVIII століття.

      В "Портреті невідомого в бузковому каптані", а також в портретах К.П. Багратіон, К.І. Лобанової-Ростовської живописець прагнув передати принадний світ інтимних почуттів і переживань людини. М'якість рисунку, ніжна гармонія колірної гами, плавний ритм ліній вирізняють споглядальну мрійливість образів.

      Один із найвизначніших творів Боровиковського в музеї - "Портрет В.І. Арсеньєвої" (1795). В ньому розкрито духовну привабливість моделі, її жіночність. Шляхетна постава портретованої дами видає в ній людину, яка усвідомлює власну гідність. Поетизації образу сприяє пейзаж, а також ніжна сріблясто-блакитнувата колірна гама картини.

      В музеї є й інші портрети пензля Боровиковського, пов'зані з новими художніми повівами в мистецтві тієї епохи. В портретах Г.С. Волконського (сподвижника О.В. Суворова, батька декабриста С.Г. Волконського) і його сина М.Г. Репнина-Волконського (учасника Вітчизняної війни  1812 року) переважають риси громадянськости, на обличчях вираження енергії, вольової рішучости - прикмети, пов'язані з новою хвилею класицизму на початку XIX століття.